The Genesis of the Legal Facts Doctrine in the Civil Law Science (ГЕНЕЗА ВЧЕННЯ ПРО ЮРИДИЧНІ ФАКТИ У НАУЦІ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА)

Abstract

English Abstract: The article aims at investigating the historical development of scientific ideas of legal facts in the private law doctrine. The authors particularly focus on the approaches used to define the concept of “legal fact” in the institutions of Gaius, the Civil Code of Eastern Galicia of 1797, the Austrian Civil Code of 1811, the Civil Code of France of 1804, the German Civil Code of 1899.

The authors analyze “classical” approaches to the definition of the “legal fact” concept in works by F. Savigny, H. Dernburg, R. Sohm, G. Puchta, А.Ton, Ye. Tsytelman, L. Enneccerus, B. Windscheid, K. Lorenz, F. Wieacker, R.Knieper and others. It is argued that the concept of “legal fact” enshrined in Part 2, Article 11 of the Civil Code of Ukraine (Ukraine’s CC) evidences the perception of a settled theoretical position according to which it is legal facts that lay the basis for the origination of civil rights and obligations.

According to the conclusion made on the basis of the study findings, the authors maintain that legal facts have a wider capability than just to ensure the movement of legal relations. Legal facts can also give rise to legal capacity, legal competence, subjective rights and legal obligations which do not correspond to each other, and separate legal authorities. It is proved that the modern view on the legal fact’s nature is shifting from the position according to which the State recognizes a respective phenomenon of the outside world as such a fact towards recognition of a consequence of a respective phenomenon of reality as a legal fact. In this context, the grounds for imparting legal significance to such a fact are, along with a legal rule, other legal regulators of behavior of participants to civil relations (in particular, contract).

Special attention is paid to the study of the set of facts. In this article, the “set of facts” refers to a set of legal facts, which in the structural unity entail the consequence in the form of establishment, exercise and termination of subjective civil rights, legal obligations, civil legal relations in general etc. In this context, separate legal facts are incorporated in the set of facts as its elements.

The article defines general and special features of a legal fact. Common features of the legal fact are defined as follows: 1) it is specific; 2) it has subject-object causation; 3) attribution; 4) individuality; 5) spatial and temporal certainty; 6) normative formalization; 7) consequence. A legal fact also has special features, namely: 1) the nature of consequences it entails; 2) regressivity of information; 3) combination of legal facts.

The concept of legal fact is revealed through the role of a body of general philosophical and special legal features (and thus the definition of legal fact is based on its understanding as a consequence of a fragment of reality, the establishment of which in a normatively formalized manner affects the development of law-absorbent constructs in social relations). Given the latest approaches to defining the nature of legal facts in civil law, the authors believe that it is crucial to make a recodification of civil legislation of Ukraine and improve the relevant provisions of the current Civil Code of Ukraine, with due regard for the developments of modern civil doctrine.

Ukrainian Abstract: [Стаття присвячена дослідженню історичного розвитку наукових уявлень про юридичні факти у доктрині приватного права. Особлива увага приділена підходам до визначення поняття “юридичний факт” в Інституціях Гая, Цивільному кодексі Східної Галіції 1797 р., Австрійському цивільному уложенні 1811 р., Цивільному кодексі Франції 1804 р., Німецькому цивільному уложенні 1899 р. Проаналізовано “класичні” підходи до визначення поняття “юридичний факт”

у доробках Ф. Савіньї, Г. Дернбурга, Р. Зома, Г. Пухти, А. Тона, Є. Цительмана, Л. Еннекцеруса, Б. Віндшайда, К. Ларенца, Ф. Віакера, Р. Кніпера та ін. Констатується, що закріплення поняття “юридичний факт” у ч. 2 ст. 11 Цивільному кодексу України (ЦК України) є свідченням сприйняття усталеної теоретичної позиції, за якою підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є саме юридичні факти.

За результатами проведеного дослідження зроблено висновок, що юридичні факти здатні забезпечити рух не тільки правовідносин. Юридичні факти можуть породжувати також і правоздатність, дієздатність, не кореспондуючі один одному суб’єктивні права та юридичні обов’язки, окремі правомочності.

Доведено, що сучасний погляд на природу юридичного факту зміщується з позиції визнання державою відповідного явища зовнішнього світу як такого факту у напрямі визнання юридичним фактом наслідку відповідного явища дійсності.
При цьому підставою надання такому факту юридичного значення виступають, окрім правової норми, й інші правові регулятори поведінки учасників цивільних відносин (зокрема, договір).

Окрема увага авторів приділена дослідженню юридичного складу. Під “юридичним складом” у статті розуміється сукупність юридичних фактів, які в структурній єдності спричиняють наслідок у вигляді встановлення, реалізації і припинення
суб’єктивних цивільних прав, юридичних обов’язків, цивільних правовідносин загалом тощо. У такому разі окремі юридичні факти входять до юридичного складу як його елементи.

Визначено загальні та спеціальні ознаки юридичного факту. Загальні ознакии юридичного факту: 1) конкретність; 2) суб’єкт-об’єктивована обумовленість; 3) спричиненість; 4) індивідуальність; 5) просторова і темпоральна визначеність; 6) нормативна формалізованість; 7) консеквентність. Спеціальні ознаки юридичного факту: 1) характер спричинених наслідків; 2) регресивність інформації; 3) комбінованість юридичних фактів.
Поняття юридичного факту розкривається у ролі комплексу загальнофілософських і спеціально-правових ознак (тому визначення юридичного факту ґрунтується на його розумінні як наслідку фрагмента реальності, встановлення якого нормативно-формалізовано впливає на розвиток правопоглинаючих конструкцій у суспільних відносинах).

Враховуючи новітні підходи до визначення природи юридичних фактів у цивільному праві, доволі актуальним, на думку авторів, вбачається проведення рекодифікації цивільного законодавства України та удосконалення відповідних положень чинного ЦК України з урахуванням доробків сучасної цивілістичної доктрини.]